Екзит в стартапі це процес, під час якого інвестори виходять із компанії, тобто продають свою частку в бізнесі. Зазвичай екзит відбувається, коли стартап досягає певного рівня зрілості або вартості. Це дозволяє учасникам угоди отримати фінансову вигоду від своїх інвестицій. Саме завдяки екзитам інвестори безпосередньо заробляють гроші.

Інвестори проводять екзити з декількох причин. По-перше, це отримання прибутку. Основна мета інвесторів — заробити. Екзит дозволяє їм реалізувати вкладений капітал, продаючи свою частку чи акції за вищу ціну, ніж вони мали на початку.

По-друге, це виконання інвестиційної стратегії. Венчурні фонди мають чіткі часові рамки для своїх інвестицій, тому вічне тримання грошей у стартапі неможливе. Рано чи пізно інвестори повинні здійснити екзит, щоб повернути капітал своїм LPs (та й собі також).

Отримані від екзиту кошти інвестори можуть використовувати для фінансування нових стартапів. Тобто йде мова про переведення капіталу в нові інвестиційні можливості.

Також слід зважати на диверсифікацію ризиків. Стартапи є високоризиковими інвестиціями. Здійснивши екзит, інвестори можуть зафіксувати прибуток й реінвестувати кошти в інші активи.

Інвестиції в стартапи завжди мають обмежений термін, тому екзит та його вірогідність обговорюються ще в самому початку. Екзит знаменує завершення інвестиційного циклу.

Якими бувають екзити?

Існує три основні типи екзитів: M&A, IPO та вторинний продаж.

Вторинний продаж є найпоширенішим. Інвестори продають свою частку у стартапі іншим інвесторам. Зазвичай цей тип екзиту відбувається, коли стартап залучає новий раунд. Однак технічно він можливий у будь-який момент.

Злиття та поглинання (M&A) йде наступним за популярністю. Стартап продають іншій компанії, як правило більшій та багатшій за нього. Наприклад, велика корпорація хоче отримати доступ до нових технологій, присутність на новому ринку або просто позбувається потенційних конкурентів.

Первинне публічне розміщення акцій (IPO) своєю чергою найменш поширене явище. Стартап стає публічною компанією, розміщаючи свої акції на біржі. Так засновники та інвестори отримують можливість продавати свої частки на відкритому ринку. IPO являє собою медійну подію і теоретично приносить найбільше грошей. Проте цього рівня досягають одиниці стартапів, оскільки це неймовірно складно й довго.

Тепер розглянемо кожен тип докладніше.

Вторинний ринок

Вторинний ринок це процес продажу акцій або частки стартапу іншим інвесторам або зацікавленим сторонам. На відміну від IPO, тут акції продаються на приватному ринку, а не на відкритій фондовій біржі.

Продаж на вторинному ринку є звичайним процесом для стартапів, коли ранні інвестори продають свою частку пізнім. Ті своєю чергою зацікавлені отримати перспективну та перевірену компанію. Можна сказати, що стартапам навіть вигідно, щоб інвестори змінювалися. Річ у тім, що на кожному етапі існування стартапу потрібен такий фонд, який найкраще допоможе не лише грошима, але й експертизою та нетворком.

Серед переваг продажу на вторинному ринку:

• Ліквідність. Можливість продати свої частки, не чекаючи на IPO чи M&A;
• Менше регуляторних вимог. Вторинний продаж потребує розкриття набагато меншої кількості інформації та регуляторних зобов'язань, ніж IPO;
• Гнучкість. Продавці мають більше контролю над умовами продажу, включаючи вибір покупців та узгодження ціни.

Проте є й недоліки. Наприклад, інвестори можуть стикнутися з проблемами у пошуку покупців. Тут все залежатиме від розвитку та показників стартапу, а ще стану ринку та конкретної індустрії.

Якщо стартап не хапає зірок з неба, то на новий раунд залучення інвестицій інші учасники можуть просто не прийти. Це призводить до down rounds, що вдарить по вартості компанії та часткам поточних інвесторів.

Злиття та поглинання (M&A)

Чому одні компанії купують інші? Щоб запобігти конкуренції, впроваджувати інновації та диверсифікувати свої активи. Наприклад можна поглинати конкурентів, щоб вони більше не становили загрози, або купувати стартапи з просунутими рішеннями, технологіями та кваліфікованою командою для власного зиску.

Об'єднання бізнесів підвищує загальну ефективність діяльності, оскільки компанія використовує сильні сторони іншої. Для засновників стартапів та інвесторів такий продаж є стратегічним кроком, який дозволяє зафіксувати прибуток від інвестицій.

Існує навіть інвестиційна стратегія — створювати стартапи спеціально, щоб продати великим корпораціям. Для цього стартапу навіть не обов'язково приносити прибуток. Вистачить технології, яка точно потрібна корпоративним гігантам. Також причиною злиття та поглинання є те, що його можна використовувати, щоб позбутися проблемних активів.

Процес M&A може відрізнятися залежно від угоди, але загалом він включає наступні кроки:

1. Стратегічне планування. Пошук та аналіз потенційних компаній-покупців чи продавців. Стартап може отримати M&A-пропозицію і вже виходячи з неї реагує потрібна угода чи ні. Вважається, що коли пропонують таку можливість — це гарний знак для компанії, оскільки є попит, а одже і цінність;
2. Попередня оцінка. Аналіз фінансових показників, ринкової позиції, технологій, клієнтської бази та інших ключових факторів. Визначення попередньої вартості компанії та умов угоди;
3. Due Diligence. Детальний аналіз фінансових звітів, боргів, активів і зобов'язань компанії, перевірка юридичних аспектів, включаючи контракти, судові спори та регуляторні питання. Сюди ж відноситься оцінка бізнес-процесів, управління, кадрових ресурсів та інших операційних аспектів;
4. Структурування угоди. Вирішення, чи буде це злиття, поглинання, придбання активів або інша форма угоди. Визначення джерел фінансування (власні кошти, кредити тощо);
5. Переговори та укладення угоди. Узгодження остаточних умов між сторонами, включаючи ціну, умови оплати, гарантії та зобов'язання. За ним слідує офіційне підписання юридичних документів, що фіксують умови;
6. Регуляторне схвалення. Подача необхідних документів до регуляторних органів для отримання дозволів на проведення угоди. Отримання схвалення або розв'язування антимонопольних питань;
7. Закриття угоди. Переміщення активів, виплата коштів та виконання інших фінансових зобов'язань. Завершення всіх юридичних і адміністративних формальностей;
8. Інтеграція. Розробка та реалізація плану інтеграції бізнесів, що включає об'єднання систем, процесів, команд і культур. Контроль за виконанням плану інтеграції та оптимізація нової структури.

Варто зазначити, що M&A довгий та складний процес, який може зайняти від шести місяців до півтора року. Робота над угодою стане другою повноцінно роботою, як для команди стартапу, так і його інвесторів.

Стати публічною компанією

Публічне розміщення акцій це процес, під час якого приватна компанія пропонує свої акції широкій публіці на фондовій біржі. Після того, як компанія стає публічною, її акції можна купувати та продавати на відкритому ринку. Виділяють два способи стати публічною компанією:

• IPO — розміщення компанії на біржі за допомогою банків-андеррайтерів;
• SPAC — злиття з «порожньою компанією», що вже торгується на біржі.

З цих двох варіантів IPO наразі більш поширений, тому розберемо цей процес докладніше:

1. Підготовка. Компанія наймає інвестиційний банк для консультування та організації IPO. Також на цьому етапі визначають основні умови розміщення акцій, готуються необхідні юридичні та фінансові документи;
2. Реєстрація та схвалення. Компанія подає заявку до відповідного регулятора (наприклад, Комісія з цінних паперів та бірж або SEC у США) для отримання дозволу на публічне розміщення;
3. Маркетинг та встановлення ціни. Представники компанії та банків проводять зустрічі з потенційними інвесторами для презентації компанії. Попит серед останніх допомагає визначити ціни на акції;
4. Розміщення акцій. Акції компанії починають торгуватися на фондовій біржі.

Вихід на біржу вважається кульмінацією розвитку компанії та ледь не найбажанішим варіантом екзиту. Причина проста — вміння допомогти розвинути компанію до публічного розміщення позитивно впливає на бренд фонду. Крім того, після вдалого розміщення капіталізація компанії може вирости в кілька разів.

Разом з цим існує і низка ризиків. Серед них відкритість та вартість. Публічні компанії зобов’язані розкривати значну кількість фінансової та операційної інформації, що може негативно вплинути на курс акцій.

Крім того, переоцінка акцій під час IPO може призвести до драматичного падіння їх вартості, що зменшить залучені кошти. Також курс акцій публічних компаній волатильний і залежить від низки внутрішніх та зовнішніх факторів, зокрема стану економіки.